Мудрими людьми мовлено, що нація як така не Існує без пасіонаріїв, безкомпромісних поетів величного творчого качала, без людей, які уособлюють совість, цвіт усього народу. Слава Богу, наш народ має такий цвіт. Але як нещадно побивано його у всі — хоч як не роззирайся — часи. Кривава лапа монстра тоталітаризму завжди нависала над кращими з кращих.
У темній людській пустелі принишкло, здавалося, усе живе. Але ми таки чули мужній жіночий голос. І ми дивувалися — невже можна бути людиною! Невже можна бути гідним своєї землі, невже можна себе поважати в такі часи, у такому становищі?
Ліна Костенко — красива, мудра, мужня жінка з вічною таємницею в очах, глибоко сучасна, глибоко українська поетеса, поезія якої потужною хвилею влилася в літературу шістдесятників. Ця жінка пише, як думає, — так і живе. Слово — вчинок. Життя — як слово.
Принципи справжньої — людської — моралі зливаються для неї із внутрішньою необх
...
Читати далі »
